Ідентифікація та аудентифікація користувача

 

Ідентифікація — процедура розпізнавання користувача в системі як правило за допомогою наперед визначеного імені (ідентифікатора) або іншої апріорної інформації про нього, яка сприймається системою .

Ідентифікація об’єкта – це його впізнання, ототожнення із чим-небудь. Якщо ж говорити про області інформаційних технологій, то даний термін звичайно означає встановлення особистості користувача. Цей процес необхідний для того, щоб система надалі змогла ухвалити рішення щодо видачі людині дозволу для роботи на комп’ютері, доступу до закритої інформації тощо. Таким чином, ідентифікація є одним з основних понять в інформаційній безпеці.

Сьогодні існує декілька способів ідентифікації користувачів. У кожного з них є свої переваги і недоліки, завдяки чому деякі технології підходять для використання в одних системах, інші – в інших. Однак у багатьох випадках немає строго певного рішення. А тому як розроблювачам програмного забезпечення, так і користувачам приходиться самостійно думати, який спосіб ідентифікації реалізовувати в продуктах.

Аутентифікація — процедура встановлення належності користувачеві інформації в системі пред'явленого ним ідентифікатора.

З позицій інформаційної безпеки аутентифікація є частиною процедури надання доступу для роботи в інформаційній системі, наступною після ідентифікації і передує авторизації.

Один із способів аутентифікації в інформаційній системі полягає у попередній ідентифікації на основі користувацького ідентифікатора
 і пароля — певної конфіденційної інформації, знання якої передбачає володіння певним ресурсом в мережі. Отримавши введений користувачем логін і пароль, комп'ютер порівнює їх зі значенням, яке зберігається в спеціальній захищеній базі даних і, у випадку успішної автентифікації проводить авторизацію з подальшим допуском користувача до роботи в системі.

Ідентифікацію й аутентифікацію можна вважати основою програмно-технічних засобів безпеки, оскільки інші сервіси розраховані на обслуговування іменованих суб'єктів. Ідентифікація й аутентифікація – це перша лінія оборони, "прохідна" інформаційного простору організації.

Ідентифікація дозволяє суб'єктові (користувачеві, процесу, що діє від імені певного користувача, або іншому апаратно-програмному компоненту) назвати себе (повідомити своє ім'я). За допомогою аутентифікації друга сторона переконується, що суб'єкт дійсно той, за кого він себе видає. Як синонім слова "аутентифікація" іноді використовують словосполучення "перевірка дійсності".

У відкритому мережевому середовищі між сторонами ідентифікації/аутентифікації не існує довіреного маршруту; це значить, що в загальному випадку дані, передані суб'єктом, можуть не збігатися з даними, отриманими й використаними для перевірки дійсності. Необхідно забезпечити захист від пасивного й активного прослуховування мережі, тобто від перехоплення, зміни й/або відтворення даних. Передача паролів у відкритому вигляді, мабуть, незадовільна; не рятує положення й шифрування паролів, тому що воно не захищає від відтворення. Потрібні більш складні протоколи аутентифікації.

Надійна ідентифікація й аутентифікація ускладнена не тільки через мережеві загрози, але й з цілого ряду причин. По-перше, майже всі аутентификаційні сутності можна довідатися, украсти або підробити. По-друге, є протиріччя між надійністю аутентифікації, з одного боку, і зручностями користувача й системного адміністратора з іншогої. Так, з міркувань безпеки необхідно з певною частотою просити користувача повторно вводити аутентифікаційну інформацію (адже на його місце могла сісти інша людина), а це не тільки клопітно, але й підвищує ймовірність того, що хтось може підглянути за уведенням даних. По-третє, чим надійніший засіб захисту, тим він дорожчий.

Сучасні засоби ідентифікації/аутентифікації повинні підтримувати концепцію єдиного входу в мережу. Єдиний вхід у мережу - це, у першу чергу, вимога зручності дтя користувачів. Якщо в корпоративній мережі багато інформаційних сервісів, що допускають незалежний обіг, то багаторазова ідентифікація/аутентифікація стає занадто обтяжною. На жаль, поки не можна сказати, що єдиний вхід у мережу став нормою, що домінантні рішення поки не сформувалися.

Цікаво відзначити, що сервіс ідентифікації/аутентифікації може стати об'єктом атак на доступність. Якщо система сконфігурована так, що після певного числа невдалих спроб пристрій уведення ідентифікаційної інформації (таке, наприклад, як термінал) блокується, то зловмисник може припинити роботу легального користувача буквально декількома натисканнями клавіш.

Висновок :  необхідно шукати компроміс між надійністю, доступністю за ціною й зручністю використання й адміністрування засобів ідентифікації й аутентифікації.